Стара газета, зімʼятий квиток і клаптик шпалер на столі виглядають як сміття. Варто перекласти їх на чистий аркуш, трохи посунути — і вони раптом складаються в обличчя або міську вулицю.
Саме на цьому ефекті тримається техніка, якою понад сто років користуються художники, плакатисти та дизайнери. Розберемо, звідки вона взялася, чому виникла саме на початку ХХ століття та що робить її мистецтвом, а не забавкою з ножицями.
Що таке колаж у мистецтві
Назва походить від французького coller — клеїти. Техніка полягає в тому, що на основу наклеюють фрагменти різних матеріалів: паперу, тканини, фотографій, фольги.
Коли пояснюють, що таке колаж, зазвичай згадують саме про склеювання. Проте головне тут інше — зіткнення речей, які в житті поруч не трапляються.
Квиток на потяг поряд із репродукцією старої гравюри створює напругу. Глядач бачить уже не два предмети, а думку, якої не було в жодному з них окремо.
Колаж це не просто папір
Ножиці та клей доступні кожному, тому техніку часто вважають дитячою розвагою. Насправді колаж це спосіб мислення: автор не вигадує образ із нуля, а збирає його з готових уламків реальності.
Різниця приблизно така сама, як між тим, щоб намалювати натюрморт і скласти його на столі. Спершу треба вирішити, що покласти поруч із чим.
Матеріали для роботи зазвичай знаходять під рукою:
- газетні та журнальні вирізки;
- квитки, чеки, старі листівки;
- шматки тканини, ниток і мережива;
- фольга, обгортки, пакувальний папір;
- фрагменти власних чи родинних фотографій.
Цінність матеріалу тут не в його якості, а в сліді, який він несе. Дата на квитку, вицвілий кут листівки чи загин фотографії вже щось розповідають про час, і саме це художник пускає в роботу.
Кубізм і перші паперові колажі
Точкою відліку вважають 1912 рік. Жорж Брак купив у крамниці рулон шпалер із малюнком під дерево та вклеїв кілька смуг у свій малюнок вуглем.
Пабло Пікассо приблизно тоді ж додав до полотна шматок клейонки з друкованим плетінням стільця. Картина перестала бути лише зображенням — усередині неї опинилася річ із реального світу.
Публіка сприйняла це прохолодно. Наклеєний папір здавався зневагою до ремесла, адже художник ніби відмовився частину роботи робити руками.
Мистецтво — це брехня, яка допомагає нам усвідомити правду. Пабло Пікассо
Папʼє-коле Жоржа Брака
Ранню кубістичну версію техніки називають папʼє-коле, тобто наклеєний папір. Брак брав переважно однотонні або імітаційні аркуші, тому його композиції лишалися стриманими за кольором.
Кубісти не мали наміру шокувати глядача. Їм було важливо показати, що площина картини — це поверхня, а не вікно в інший простір.
Якщо колись натрапите на такі роботи в альбомі, придивіться до країв наклейок: вони навмисно лишені видимими.
Дадаїзм і колаж як протест
Після Першої світової війни настрій у мистецтві змінився. Художники дадаїзму не бачили сенсу в акуратних композиціях і взяли техніку як інструмент насмішки.
Ганна Гьох різала ілюстровані берлінські журнали та складала з облич політиків, машинних деталей і реклами гострі сатиричні аркуші. Матеріал вона брала з тих самих видань, які ці образи й тиражували.
Курт Швіттерс збирав на вулиці трамвайні квитки, обгортки та уламки оголошень. Із цього сміття він зробив власний напрям і назвав його мерц.
Фотомонтаж у роботах дадаїстів
Із техніки виросла окрема гілка — фотомонтаж. Замість мальованих форм у ньому працюють вирізані знімки, поєднані в неможливі сцени.
Прийом швидко перейшов у плакат і рекламу. Фотографія реальних людей переконує сильніше за малюнок, і дадаїсти відчули це першими.
Цікаво, що сьогодні той самий хід повторює будь-який мем із вирізаним обличчям. Техніка змінила носія, але логіка лишилася тією самою.
Етапи розвитку техніки колажу
Техніка не застигла на дадаїстах. Кожне наступне десятиліття додавало їй нові матеріали та нові завдання.
| Період | Напрям | Що змінилося в техніці |
|---|---|---|
| 1912‒1914 | Кубізм | Наклеєний папір стає повноцінною частиною картини |
| 1916‒1924 | Дадаїзм | Фотомонтаж із журнальних вирізок, політична сатира |
| 1920-ті | Конструктивізм | Прийом переходить у плакат і книжкову обкладинку |
| 1950‒1960-ті | Поп-арт | Матеріалом стають реклама та масові образи |
| від 1990-х | Цифрова епоха | Шари в редакторі замінюють ножиці й клей |
Помітно, що техніка щоразу оживає там, де зʼявляється надлишок друкованих або екранних зображень. Чим більше навколо картинок, тим привабливіше розрізати їх і скласти по-своєму.
Види колажу за матеріалом
Техніка розгалузилася настільки, що під однією назвою сьогодні ховаються дуже різні речі. Відрізняють їх переважно за тим, з чого зроблена робота.
Паперовий варіант лишається найпоширенішим: вирізки з журналів, старі карти, ноти, сторінки зачитаних книжок. Такий аркуш легко впізнати за характерними тінями на згинах і потертих краях.
Тканинний різновид ближчий до аплікації та вишивки. Автори поєднують клапті, стрічки й мереживо, іноді пришиваючи їх замість клею — робота набуває рельєфу, помітного навіть на знімку.
Обʼємний колаж, який ще називають асамбляжем, виходить за межі площини. У нього вклеюють ґудзики, дріт, уламки іграшок, металеві деталі, і композицію доводиться розглядати збоку, як невеликий рельєф.
Як добирають фрагменти для роботи
Робота починається не з клею, а з розкладання. Фрагменти кілька разів пересувають по основі, доки між ними не зʼявиться звʼязок, зрозумілий без пояснень.
Досвідчені автори радять не наклеювати нічого до останнього. Варто сфотографувати розкладку на телефон і повернутися до неї за годину — половина рішень після паузи здаватиметься зайвою.
Другий орієнтир — кількість акцентів. Одна яскрава пляма тримає композицію, а три однакові за силою починають сперечатися між собою за увагу.
Художнє значення колажу
Роботи Швіттерса та Гьох сьогодні зберігають найбільші музеї світу, від Тейт до Центру Помпіду. Для мистецтва ХХ століття ця техніка виявилася не бічною гілкою, а поворотом.
Творчість — це інтелект, який розважається. Альберт Ейнштейн
Що саме змінив колаж у мистецтві:
- Матеріал став рівноправним із фарбою та олівцем.
- Автор перетворився на того, хто добирає, а не лише малює.
- Межа між музейним мистецтвом і вуличним папером стерлася.
- Зображення навчилося відкрито цитувати інші зображення.
- Техніка відкрила дорогу плакату, рекламі й дизайну.
Кожен із цих пунктів згодом відгукнувся в поп-арті, концептуальному мистецтві та в тому, як ми сьогодні складаємо сторіс із чужих кадрів.
Колаж у дизайні та ілюстрації
Зараз прийом живе переважно на екрані. Шари в графічному редакторі працюють так само, як папір і клей: один фрагмент перекриває інший, краї лишаються помітними.
Обкладинки музичних альбомів, афіші фестивалів, ілюстрації в мережевих виданнях постійно повертаються до цієї естетики. Груба вирізка читається як знак чесності, бо не приховує швів.
Наступного разу, коли рука потягнеться викинути стару листівку чи корінець квитка, варто зупинитися на секунду. Понад століття тому саме з таких дрібниць виросла ціла техніка, і матеріал для неї досі лежить у кожного вдома.
