У шкільних підручниках Тараса Шевченка згадують як поета, а про його офорти більшість дізнається значно пізніше й зовсім випадково. З українським мистецтвом так буває часто: імена світового рівня стоять поруч, але залишаються в тіні. Зібрали в одному тексті постаті, які формували український живопис останні два століття. Кожному з них вистачить кількох абзаців, щоб запамʼятатися надовго.
Чому варто знати українських художників
Картина фіксує час точніше за багато документів. У полотнах видно, як люди вдягалися, що святкували, як виглядали села та міста до великих потрясінь.
Українське мистецтво довго подавали як частину чужої традиції. Художників, народжених у Чугуєві чи Києві, у каталогах підписували інакше, і ця плутанина тягнеться досі.
Знання власних імен повертає картині правильний контекст. Полотно перестає бути просто гарним зображенням і стає свідченням епохи.
Живопис як частина національної памʼяті
Багато робіт існують лише у репродукціях: оригінали зникли під час воєн або були знищені разом з авторами.
Тим цінніші ті, що збереглися. Кожне вцілiле полотно — це фрагмент, який тримає загальну картину від розсипання.
Мистецтво не відтворює видиме, а робить видимим. — Пауль Клеє
Далі рухаємося за хронологією, від класиків до сучасників.
Класики українського живопису XIX століття
Це період, коли українська тема вперше стала самостійною, а не етнографічною екзотикою для столичних салонів.
Іван Айвазовський народився у Феодосії й написав тисячі морських краєвидів. Його вміння передати світло крізь товщу хвилі досі вивчають у художніх школах.
Микола Пимоненко писав сільські сцени: сватання, ярмарки, дівчат біля криниці. Його полотна цінують за живі обличчя, а не за постановочні пози.
Сергій Васильківський віддав життя пейзажам Слобожанщини. Степ, левади та ставки в його роботах виглядають теплими навіть у похмурий день.
Тарас Шевченко як художник
Шевченка викупили з кріпацтва саме завдяки художньому таланту, і Академію мистецтв він закінчив як живописець.
Найсильнішою частиною спадщини стала графіка. За серію офортів він отримав звання академіка гравюри ‒ це визнання приходило одиницям.
Іван Труш працював уже на заході країни й лишив портрети Івана Франка та Миколи Лисенка. Його карпатські краєвиди відкривають зовсім інший бік української природи.
Авангард та імена світового рівня
На початку XX століття Київ, Харків і Одеса стали майданчиком для сміливих експериментів. Саме звідси вийшли художники, які змінили європейське мистецтво.
Казимир Малевич народився в Києві й пізніше створив супрематизм — напрямок, побудований на чистих геометричних формах. Його «Чорний квадрат» досі викликає суперечки.
Олександра Екстер поєднала кубізм із театром і зробила сценографію окремим видом мистецтва. Олександр Богомазов розробив власну теорію живопису й будував композиції на ритмі ліній.
Що варто знати про цей період:
- художники вільно змішували народний орнамент і європейський модернізм;
- центром експериментів був Київ, а не столиці імперій;
- багато робіт роками зберігалися в запасниках без доступу глядача;
- значна частина авторів загинула під час репресій 1930-х років.
Окремо стоїть Михайло Бойчук, який відродив монументальний живопис на основі іконопису. Його школу знищили разом із самим художником, а фрески зафарбували.
Народний живопис і його майстрині
Дві жінки без академічної освіти зробили для впізнаваності українського мистецтва більше за цілі інституції.
Катерина Білокур усе життя прожила в селі Богданівка й малювала квіти саморобними пензлями з котячої шерсті. Її роботи показували на міжнародній виставці в Парижі, де ними захоплювався Пабло Пікассо.
Марія Приймаченко створила власний світ фантастичних звірів. Її сині леви та квіткові птахи стали впізнаваним символом країни й досі надихають дизайнерів.
Живопис — це поезія, яку бачать. — Леонардо да Вінчі
Обидві майстрині доводять просту річ: сила образу не залежить від диплома.
Відомі українські художники сучасності
Друга половина XX століття дала митців, які працювали між офіційними замовленнями та власним пошуком.
Тетяна Яблонська починала з великих полотен про працю, а згодом перейшла до світлих робіт, натхнених народним мистецтвом. Її пізні картини сповнені повітря й тиші.
Іван Марчук створив власну техніку тонких переплетених ниток фарби. Британська преса свого часу внесла його до списку сучасних геніїв.
Анатолій Криволап зробив український пейзаж абстрактним: у нього кінь, дорога та небо перетворюються на чисті кольорові площини. Його роботи високо оцінюють на міжнародних аукціонах.
Олександр Ройтбурд поєднував іронію з класичними сюжетами й очолював Одеський художній музей. Арсен Савадов працює з фотографією та великими полотнами, часто провокативними.
| Художник | Період | Чим відомий |
|---|---|---|
| Тарас Шевченко | XIX століття | Офорти, портрети, академік гравюри |
| Іван Айвазовський | XIX століття | Морські краєвиди, гра світла на воді |
| Микола Пимоненко | XIX століття | Сцени сільського побуту |
| Казимир Малевич | Авангард | Супрематизм, геометричні композиції |
| Олександр Богомазов | Авангард | Теорія живопису, ритм ліній |
| Катерина Білокур | XX століття | Квіткові композиції, народний стиль |
| Марія Приймаченко | XX століття | Фантастичні звірі та птахи |
| Тетяна Яблонська | XX століття | Побутові сцени, пізні світлі роботи |
| Іван Марчук | Сучасність | Авторська техніка плетених ліній |
| Анатолій Криволап | Сучасність | Абстрактний український пейзаж |
Таблиця дає лише опорні точки, за якими зручно шукати роботи далі.
З чого почати знайомство з роботами
Репродукції в мережі спотворюють колір, тому живий контакт із полотном нічим не замінити.
- Оберіть двох художників із різних епох, наприклад Пимоненка й Криволапа.
- Знайдіть, у якому музеї зберігаються їхні основні роботи.
- Заплануйте візит і проведіть біля одного полотна хоча б десять хвилин.
- Запишіть кілька слів про враження одразу після виходу з залу.
Такий простий підхід працює краще за довгі лекції з історії мистецтва.
Українське мистецтво тримається на людях, які писали свої полотна всупереч обставинам: у кріпацтві, в селі без фарб, під наглядом цензури. Варто пройтися залами музею й подивитися їм в очі — принаймні через автопортрети. Список імен вище цілком може стати початком довгої й приємної справи.
