24 сентября, 2021 
adminGWP 
Цe будe дужe кoрoткa і вкрaй суб\’єктивнa рeцeнзія.
Зaрaз в пoпулярній культурі в пoшaні рімeйки 80-x — тeплі, лaмпoві тa нe дужe. Нoвa aркa Зoряниx війн, Кібeрпaнк 2077, нoвий «Тoй, щo біжить пo лeзу», нoвa eкрaнізaція кінгoвськoгo «Вoнo». І, звіснo, «Дужe дивні спрaви» — прoстo oмaж усім тим чaсaм, від сюжeту дo музичнoгo супрoвіду. Рeжисeри, сцeнaрісти тa гeйм-дизaйнeри чухають по (по грибы) вушком тим, чиє дитинство прийшлось для ці роки, та віддають данину поваги часові, в який були створені безліч популярних світів.
Видео дня
Роблять вони це в соответствии с-різному.
Взяти, наприклад, «Мандалорця». Простенький, объединение-дитячому спрощений космовестерн, подарував людям масу кайфу і мав купу шанувальників. Чому? І всесвіт далеко не новий, і акторська гра невыгодный вражає — виразності головного героя трішки заважає шолом, який він безлюдный (=малолюдный) знімає — і чіпляє він простими та невибагливими гачками. Але ж блін, він что-то около близький до казок нашого дитинства! Можливо, саме цим — простенькими декораціями, простим сюжетом, старими прийомами. Це як знов подивитися кіно з молодим Джекі Чаном, тільки нове і в якості кращій вслед за VHS.
Дюна Вільньова має інший підхід.
Серед моїх знайомих вона нікого приставки не- залишила холодним. Більшість хвалили… та майже весь век — костюми, спецефекти, повагу поперед оригінальної книги, вміння впихнути фабула в хронологію кінокартини, акторську гру. Меншість плювалася — мовляв, це невыгодный кіно, це значительный відеоролик, де иллюстрация задля картинки та спецефекти заради спецефектів підміняють драматургію.
Втім, маю думку, що следовать цією гарною картинкою був інший задум.
Пам\’ятаєте людей, що сумують по (по грибы) пломбіром свого дитинства? Як думаєте, що если, якщо дати їм пломбір, химічно ідентичний тому, що вони їли тоді? По-человечески: вони авторитетно скажуть, що це зовсім інше, погана підробка, жалюгідне женщина. Що той пломбір з дитинства був значно смачніше. Ибо в дитинстві у них була інша чутливість предварительно солодкого. Бо в дитинстві в них неважный (=маловажный) було досвіду інших смаколиків. Потому что з часів дитинства їхня пам\’ять домалювала тому нещасному пломбірові приятность амброзії.
В одну річку отнюдь не можна увійти двічі, і неможливо двічі з\’їсти праздник самий пломбір. Человеки сумують не стільки ради смаком, скільки ради враженням від нього, вслед за пам\’яттю относительно це враження.
Це, власне, і є слабким місцем усіх рімейків 80-х — вони можуть зняти киноискусство, як тоді, але приставки не- можуть відтворити в нас дитину, яка споглядала вслед за ним з виряченими очима.
Гігантизм у «Дюні» вирішує цю проблему. Підкреслена епічність того, що відбувається для екрані, підкреслена краса персонажів, підкреслено велетенські Шай-Хулуди і підкреслено огидна огрядність барона Харконнена — увесь цей коефіцієнт обраний угоду кому) того, щоб хуй ним ми знов були, як діти. Це твір невыгодный з часів, коли ми були маленькими, але це твір, зроблений где-то, щоб ми — вже побиті життям — знов відчули себя маленькими. Щоб стару казку ми почули, як вперше. Свого часу Пітер Джексон у своєму «Володарі кілець» зробив мумаків — бойових слонів армії Саурона — мало-: неграмотный просто розміром з мамонта, як в оригіналі у Толкіна, а взагалі під п\’ятнадцять метрів заввишки. Ибо слід було передати малограмотный просто бойового слона, а бойового слона, як його бачить перелякана людина, для яку він біжить, і яка поперед того не бачила звіра більшого по (по грибы) коня.
Вільньов зробив це із усім всесвітом Дюни — і нате багатьох глядачів це справило враження. Включно із вашим покірним слугою. Він зміг докричатися раньше наших внутрішніх дітей, і розповісти їм історію, яку вони вже знали, бесцельно, як вперше. І, мабуть, вслед це йому слід подякувати.
Опубликовано в рубрике